Крашение полиамидных волокон / Інші способи фарбування/

Метод фарбування

Вживання самого фенолу або крезолу із-за забарвлень незадовільної міцності небажано.

Найбільш вдалі результати виходять при вживанні бетаоксинафтойной кислоти [432], яка і знаходить найбільше вживання.

При фарбуванні полиэфирных волокон користуються методом, при якому азо, - і диазокомпоненты наносять на волокно з водної дисперсії в умовах фарбування, і далі підстава диазоти-руют і поєднують з бетаоксинафтойной кислотою, внаслідок чого утворюється нерозчинний у воді азобарвник [44]. Якщо кислота сумісна з підставою (похідне аніліну), тобто відбувається блокування карбоксильних груп бетаоксинафтойной кислоти і створюються умови, несприятливі для утворення солей з підставою, то обоє компонента наносяться з однієї ванни; якщо ж кислота несумісна, тобто відбувається осмо-ление підстави (похідні бензидину, діанізидину), то з однієї ванни наноситься азокомпонент, а з іншої — диазоком-понент[367, 500, 501].

Відомо, що для фарбування целюлозних волокон азосостав-ляющая застосовується у вигляді розчинної у воді натрієвої солі. Використання азосоставляющей у вигляді натрієвої солі для фарбування полиэфирных волокон є недоцільним, оскільки основна частина її знаходиться в розчині у вигляді аніона, що відштовхується від негативно зарядженого волокна. З цієї причини для фарбування полиэфирных волокон азосоставляющая, зокрема бетаоксинафтойная кислота, застосовується у вигляді вільної кислоти, і обробка нею виробляється з водної дисперсії.